ООО «ДУНАЕВЕЦКИЙ ЛИТЕЙНО-МЕХАНИЧЕСКИЙ ЗАВОД»

О заводе

Дунаевецкий литейно-механический завод основан в 1875 году. С 2014 года ДуЛМЗ при участии компаний "Элеваторный Альянс" и "AG Projekt" (Польша) освавивает выпуск сельскохозяйственного оборудования для зернокомплексов: зерновых сушилок, теплогенераторов на биомассе, зерновых транспортеров.

Дунаєвецький ливарно — механічний завод


Дунаєвецький ливарно-механічний завод має свою більш ніж столітню цікаву історію.

Він був збудований в 1875 році підданим Німеччини підприємцем Густавом Лельбахом під назвою «Дунаєвецький чавуноливарний завод». На момент свого заснування на ньому було постійно задіяно тільки 10 найманих працівників. Але підприємство постійно та динамічно зростало. У 1902 році на ньому працювало вже 30 робітників, які отримували в середньому гідну на той час платню у розмірі 80 копійок за день, оскільки на той час батон білого хліба вагою у 300 грамів коштував всього 7 копійок, а кілограм свинини – 30 копійок. Вже в той час завод виготовляв широкий ассортимент продукції, спрямований на задоволення попиту як промисловості, так і сільського господарства, а саме: від деталей для парових двигунів і ткацьких верстатів до втулок та осей для селянських возів.

З початком Радянської влади у 1921 році Дунаєвецький чавуноливарний завод був реквізований та переданий органами місцевої радянської влади в оренду на три роки його колишньому власнику – Густаву Лельбаху за умови сплати ним до місцевого бюджету щорічних орендних платежів та запровадження на заводі нових механізмів. У 1924 році у зв`язку з відмовою Густава Лельбаха надалі орендувати підприємство воно було передано для подальшої експлуатації окружній біржі праці і отримало назву чавуноливарний завод «Змичка». У двадцяті роки минулого століття підприємство виробляло переважно дрібний сільськогосподарський інвентар, а саме: ручні соломорізки, кінні плуги, чавунні та мідні заготовки, а також здійснювало ремонтні роботи.

Під час радянської індустріалізації у тридцяті роки двадцятого століття підприємство було значно розширено та модернізовано і засвоїло нові види продукції, такі як вентилі, тракторні гільзи та втулки. У 1938 році на заводі працювало вже 136 працівників, а сума річної валової продукції склала 778 тисяч карбованців.

Під час німецько-фашистської окупації у 1941-1944 роках власником заводу став Альфред Лельбах, старший син Густава Лельбаха, який зумів довести гебітскомісару Еггерсу необхідність збереження на заводі робочої сили для важливого і прибуткового для окупаційної влади ливарного виробництва. Тому в той час промислове виробництво на заводі не припинилось.

З перших днів звільнення міста Дунаївці від гітлерівських загарбників у 1944 році зразу ж почалося відновлення заводу, яке здійснювалось швидкими темпами. У кінці 1945 року на підприємстві працює вже 282 працівника, а річна сума валової продукції складає 1 216 024 карбованця.

З 1967 року основною продукцією заводу стає арматура для хімічної та нафтової промисловості і він отримує нову назву – « Арматурний завод». У сімдесяті–восьмидесяті роки минулого століття він стає потужним підприємством, на якому працює понад 600 працівників і яке спеціалізується на випуску затворної арматури для нафтогазопроводів. Продукція заводу постачається на нафтогазові промисли Азербайджану, Казахстану, Узбекистану й Татарії.

У роки незалежності завод пройшов складний шлях приватизації, падіння та відновлення виробництва. В даний час підприємство спеціалізується на випуску сільськогосподарського обладнання : зернових сушарок, біокотлів для сушарок та іншого елеваторного обладнання.